Чернівецька область

      Розташована в пiвденно-захiднiй частинi України, вiдома також як Буковина. Її територiя охоплює найрiзноманiтнiшi природнi ландшафти - вiд блакитних Карпатських вершин до мальовничих схилiв, що змiнюються широкими рiвнинами мiж рiками Прут та Днiстер.

Чернiвцi

      Це мiсто об'єднує скарбницi безцiнних архiтектурних перлин рiзних стилiв: вiзантiйського, бароко та готичного.
      У генiального iталiйського кiномитця Федерiко Феллiнi є прекрасна стрiчка "Амакорд". Цим словом автор намагається передати щось таке, чого не можна торкнутись, щось невловиме, неначе тополиний пух у небi. Подiбне визначення якнайлiпше розкриває й поняття чернiвецької толерантностi. Амакорд - це те, що не можна нi вивезти, нi експропрiювати, анi заборонити. Це аура, яка оточує мiсто, оберiгаючи його мешканцiв вiд перунiв i градобоїв, якi раз пораз постають на полiтичному небокраї.
      Ця особлива аура вчувається вже в назвах вулиць старого середмiстя. Колишню резиденцiю буковинських митрополитiв, а нинi центральнi корпуси унiверситету обтiкає вулиця, що носить iм'я генiального чеського архiтектора Йозефа Главки. Iдучи унiверситетською, минаємо вулицю Академiка Вавилова - видатного росiйського вченого. Далi вулицею найвидатнiшого румунського поета чернiвчанина Михая Емiнеску потрапляємо на вулицю титана українського вiдродження Iвана Франка, який неодноразово навiдувався до Чернiвцiв i був слухачем мiсцевого унiверситету. А довкола центру знаходяться вулицi з цiлим сузiр'ям великих iмен: нiмцiв Гете i Шiллера, яких споконвiку шанували у мiстi над Прутом, полякiв Адама Мiцкевича, широко знаних єврейських письменникiв Елiазара Штейнбарга та Шолома-Алейхема i незрiвнянної єврейської артистки Сiдi Таль. Блукаючи середмiстям можна потрапити й на вулицю Турецьку. Це топонiмiчна пам'ятка про недовге перебування в мiстi на початку XVIII ст. туркiв, про яких ще нагадують Турецький мiст i Турецька криниця, що й досi слугують чернiвчанам. А вулиця Вiрменська разом iз колишнiм вермено-католицьким храмом - то спомин про нечисленну, але активну вiрменську громаду, що дала мiсту кiлька поважним iмен.
      Ключ до розумiння цього феномену багатокультурностi - у бурхливiй iсторiї краю i його столицi, де прапори i символи змiнювалися частiше, нiж поколiння. До тiєї ситуацiї якнайлiпше прикладається характеристика прикордоння. Отже, це є дивовижний перехiдний простiр iз мандрiвними кордонами, овiяний заметiлями iсторiї. Людина, не зрушаючи анi на крок, залишаючись на тiм самiм мiсцi, може почергово проживати в кiлькох країнах. Отак постав чернiвецький (або, якщо хочете, буковинський) феномен багатокультурностi, феномен спiвжиття i взаємотолерантностi рiзних культур, який щоразу викликає захоплений подив у всiх, хто з ним стикається вперше.

Хотин

      Це багате своїми iсторичним та культурним археологiчними пам'ятками мiсто перш за все вiдоме Хотинською Фортецею XI - XVIII ст., стiни якої є свiдками численних жорстоких битв. Однiєю з найбiльших була хотинська битва, пiд час якої об'єднанi слов'янськi вiйська перемогли сильну 150 тисячну турецьку армiю, що на той час вважалася непереможною, тим самим захистивши вiд поневолення захiдну Європу. Вирiшальну роль у цiй битвi зiграла 40 тисячна українська козацька армiя.

Подвiрне

      Тут розташована унiкальна печера пiд назвою "Попелюшка", аналогiв якiй не iснує у цiлому свiтi. Її унiкальнi пiдземнi лабiринти приваблюють туристiв та спелеологiв з багатьох країн. Трьох поверховi пiдземнi галереї простяглися на вiдстань до 40 кiлометрiв.